живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

ПРО БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ ТА НЕЗАКОННІ ДОХОДИ

Почув  в новинах, що в Індії прем'єр-міністр видав наказ про вилучення з обігу  купюр по 500 та 1000 рупій (найкрупніших купюр). Смисл полягає в тому,  що всі багатії тримають свої нелегальні гроші не на рахунках в банках, а  саме в готівці. І зрозуміло, що ця прихована готівка зберігається в  найкрупніших купюрах. До Нового 2017 року всі бажаючі, звісно, можуть  обміняти ці крупні купюри на більш дрібні або здати їх в банк, поклавши  на рахунок, але з поясненням походження цих грошей. Якщо виявиться, що  гроші зароблені незаконним шляхом, то власника можуть притягнути до  кримінальної відповідальності або накласти штраф у розмірі 200% від  суми, покладеної на рахунок в банку. Бідні громадяни Індії, які не мають  в своєму користуванні купюр великого номіналу або взагалі не мають  великих заощаджень чи доходів, радіють такому рішенню Прем'єр-міністра. А  от багатії сходять з розуму. Подейкують, що дехто з них почав  використовувати купюри великого номіналу як обгорточний папір, а дехто  похапцем почав їх спалювати цілими мішками, боючись, що правоохоронні  органи можуть виявити ці гроші і запитати про їх походження. Ось так...

Collapse )
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

ПРО ХАПУГУ-ВІНІПУХА

Трата-та, трата-та,
Є в районі наркота!
І торгують нею спритно,
Хто при владі непохитно.
Крім наркотиків у нас
Є чим торгувать весь час.
Ось, наприклад, у районі
Були витрати аж мільйонні.
На руку владним аферистам,
В дарунок мед.спеціалістам
Подарували по квартирі,
З бюджету швидко гроші стирив.
Про це знімав і ЛОТ програму,
Але не показали й граму,
Як ті квартири дарували,
І медикам ключі вручали.
І ось буквально нещодавно
Все вийшло дуже як негарно:
Списали кілька аж мільйонів,
Без остраху і без законів.
І в результаті ці хапуги
З бюджету добре відхапнули.
Вже стало в кабінетах тісно
А пики скоро ледь не тріснуть.
Та ось одного пов’язали,
Того, що більше всіх писало.
Але залишився на місці
Що досі ще сидить у кріслі.
Хоча у цього вініпуха
У дупі теж сидить напруга.
Бо знає, що хапнув він крупно,
І може бути він наступним!..

Глас Народу
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

ЯКЩО ВАМ НА ВУЛИЦІ ВІЙСЬКОВІ ВРУЧАЮТЬ ПОВІСТКУ - ПОСИЛАЙТЕ ЇХ НА ЙУХ!!

В Білокуракине продовжують виловлювати призовників, які, начебто, ухиляються від призову в українську армію. Опублікували список таких призовників в одному з номерів районної газети "Життя Білокуракинщини". По району навіть розвішали в різних місцях листівки із прізвищами тих, хто розшукується Білокуракинсько-Троїцьким ОРВК.
Кажуть навіть, що військові зупиняють на вулицях селища юнаків призовного віку і намагаються насильно вручити їм повістки до військкомату. Наскільки ці дії військових є законними - нехай розбираються відповідні правоохоронні органи та вищестоящі структури.
Але, думаю, варто було б дещо розповісти потенційним призовникам та їхнім родичам.
Повістки бувають 3-х типів:
1) Повістка з пропозицією («пропоную») з’явитись у військкомат для звірки облікового запису або співбесіди. Якщо військова спеціальність затребувана, видається направлення на медкомісію;
2) Повістка з вимогою («наказую») з’явитись у військкомат для проходження медкомісії. Якщо за результатами медкомісії призовник визнається придатним до військової служби, з ним проводиться бесіда з метою узнати про його бажання або небажання служити (формально);
3) Повістка з вимогою («наказую») з’явитись з речами в указаний пункт збору (для тих, хто пройшов медкомісію, співбесіду і отримав відповідне розпорядження).

ОФОРМЛЕННЯ ПОВІСТКИ У ВІЙСЬККОМАТ
В повістці має бути вказано повністю прізвище, ім’я, по-батькові, його адресу. Також мають бути вказані дата, час, адреса, куди прибути і перелік документів, які мають бути у військовозобов’язаного.

ХТО МАЄ ПРАВО ВРУЧИТИ ПОВІСТКУ
- Співробітники військових комісаріатів;
- Місцеві органи виконавчої влади;
- Органи місцевого самоврядування;
- Керівники підприємств, учбових закладів та житлово-комунальних контор;
Ніхто інший вручати повістки не має права!

ХТО МОЖЕ РОЗПИСУВАТИСЬ ПРО ОТРИМАННЯ ПОВІСТКИ У ВІЙСЬККОМАТ?
Військовозобов’язаний повинен особисто отримати і розписатись в правильно заповненій повістці – з печаткою, підписом воєнкома і вказаним часом явки до військкомату. При цьому здійснюється відрив корінця повістки, який залишається у військкоматі.
ВАЖЛИВО! В повістці має розписатись тільки та людина, яка вказана в ній, інакше, якщо в ній розписалась інша людина (наприклад, хтось із родичів), така повістка вважається не врученою. Також повістка не може вважатись врученою, якщо була кинута в поштовий ящик чи залишена в дверях.
Крім того, при врученні повістки той, хто її вручає, повинен переконатись в засвідченні особи, якій вручається повістка. Тобто необхідно затребувати документ, що засвідчує особу – паспорт або водійські права. Вручення повістки по студентському квитку є незаконним.

МІСЦЯ ВРУЧЕННЯ ПОВІСТКИ
Співробітники військкоматів можуть вручати повістки лише способом, який не протирічить ст. 19 Конституції України (Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством).
При цьому зазначається, що повістку можна вручити лише в двох місцях, де можна установити особу – за місцем проживання або за місцем роботи. Вручати повістку на вулиці, в громадському транспорті, в магазинах чи будь-де в громадському місці – НЕ МОЖНА!

ШТРАФИ ЗА НЕЯВКУ
За неявку у військкомат по повістці  передбачено покарання – штраф від 85 до 119 грн. (ст.210 КУпАП). Неявка по виклику без поважних причин для приписки на призивну дільницю – штраф до 17 грн. (ст.211-1 КУпАП).

P.S. Із усього вище написаного можна зробити висновок: якщо вас зупиняють на вулиці якісь військові і намагаються вручити повістку до військкомату, то просто ігноруйте їх, не беріть ніяких повісток, не йдіть за ними до військкомату, не вірте їхнім обіцянкам та різним побрехенькам щодо перевірки особи (якщо у вас немає із собою паспорта), не вірте жодному їхньому слову!.. Коротше кажучи – просто посилайте їх на ЙУХ!!! А якщо вони намагаються вас якимось чином примусити або навіть будуть силою тягти до військкомату – то відразу телефонуйте в поліцію! При цьому бажано робити так, щоб на вас звернуло увагу якомога більше людей, щоб було якомога більше свідків, які зможуть підтвердити, що вас примусили силою. Такі дії військових є незаконними і за це їм доведеться відповідати.
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

ЗА ЩО МАЙЖЕ ЩОДНЯ В ЗОНІ АТО ГИНУТЬ УКРАЇНСЬКІ СОЛДАТИ?

15 листопада Сєвєродонецьк проводжав в останню путь Шинковенко Артема Олександровича, 24.12.90 р.н, (25 років) військовослужбовця 92-ї ОМБр ЗСУ, який загинув, виконуючи службові обов'язки в зоні проведення АТО, м. Красногорівці, Донецької області.
Залишились розбиті горем старенькі бабуся та дідусь, залишився круглою сиротою маленький чотирирічний синочок. Війна забрала життя ще одного українського Патріота. Гроші, які зібрали волонтери та небайдужі люди - 5700,00 грн. передали бабусі загиблого Артема. Попрощатись з Артемом прийшли учні та друзі зі школи №18, в якій він навчався,Ольга Лишик від Луганської облдержадміністрації. Сєвєродонецький Військомат оперативно організував поховання свого військового. Ніхто з місцевої влади не був присутній на похоронах…
Ось така «звітність» про загиблих з’являється досить часто на сторінці в соц.мережі Фейсбук Сєвєродонецького обласного військкомату. Все, що змогли зібрати на поховання – 5700 грн. І це при зарплатні військових 8-10 тис., а офіцерів і того більше.
А ви б пішли на війну, знаючи, що вас в будь-яку мить можуть вбити? Яка матір чи батько захочуть відправити свого сина в зону бойових дій, де майже щодня гинуть українські солдати? І при цьому знати, що в разі загибелі навіть на поховання доведеться збирати гроші, бо сподіватись на щось від держави марно… Ніякої поваги, ніякого вшанування від влади чи навіть тих, кого захищав… Просто дерев’яний хрест з написом на могилі… І далі забуття…
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

Заява колишнього працівника Білокуракинсько-Троїцького ОРВК в Білокуракинський відділ прокуратури

Начальнику
Білокуракинського відділу
Старобільської місцевої прокуратури
Луганської області
О.С.Чернишову
_____________________________
П.І.Б.,
дата народження, проживаю за адресою:
92200, Луганська область,
смт Білокуракине

Я,... житель селища Білокуракине Луганської області, колишній працівник Білокуракинсько-Троїцького об’єднанного районного військового комісаріату, звертаюсь до Вас у зв’язку із ситуацією, яка склалась із моєю роботою і звільненням з військкомату.
В 2014 році, я, будучі безробітним, стояв на обліку в Білокуракинському районному центрі зайнятості і шукав роботу. В вересні 2014 року в центрі зайнятості мені повідомили, що Білокуракинсько-Троїцький об’єднаний районний військовий комісаріат набирає працівників в свій штат і видали направлення на роботу, з яким я прийшов до військкомату. Я звернувся до тодішнього заступника військового комісара майора Острогляда В.В. з цим направленням на роботу і він сказав мені, що дійсно, військовий комісаріат набирає штатних працівників – близько 20 чоловік – цивільних і близько 50 – військових.
Раніше я не проходив військову службу в армії за призовом і був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров’я. Принаймні, так було написано у військовому квитку. Майор Острогляд В.В. знав це і тому запропонував мені цивільну посаду діловода, сказавши, що ні на яку іншу посаду і не підходжу із-за стану здоров’я. За фахом я бухгалтер-фінансист, і тому погодився на запропоновану посаду діловода.
Трохи пізніше мені принесли трудовий договір (контракт), який, як мені пояснили, я повинен підписати так само, як і всі інші службовці. Я маю поганий зір і тому не особливо вчитувався в умови трудового контракту. Він, як мені пояснили, типовий для всіх. Там необхідно було лише написати свої реквізити та вказати посаду «Діловода». Що я і зробив, написавши їх від руки кульковою ручкою. Крім того, текст Контракту був зроблений на ксероксі і його дуже погано було видно.
При цьому бланки Контракту заповнювались мною лише в одному екземплярі, який у мене потім забрали. Другий екземпляр, який мені повинні були видати на руки, я не отримав. Коли пізніше я почав вимагати у відділі кадрів видати мені другий екземпляр контракту, то мені відмовили, сказали, що інший екземпляр заповнюється на комп’ютері в друкованому вигляді і знаходиться в обласному військкоматі в м.Сіверодонецьк Луганської області.
Вже через два тижні військовий комісар Ніколайчук Г.О. повідомив всім, що в штатному розкладі комісаріату відбулись зміни і що діловоди (а таких було три) переводяться на посаду стрільців взводу охорони. Коли я почав заперечувати і казати, що я не погоджуюсь на переведення на якусь іншу посаду і не можу виконувати обов’язки стрільця, бо маю дуже поганий зір і крім того, не проходив раніше службу в армії, мене просто не стали слухати. Тоді я звернувся до заступника комісара – майора Острогляда В.В. з питанням, що я не можу бути стрільцем за станом здоров’я, крім того, мене приймали на роботу в якості цивільного діловода і ніяких заяв про переведення мене на іншу посаду я не писав, тому я хотів би звільнитись. Але майор Острогляд В.В. лише сказав, що для звільнення необхідна поважна причина. І порекомендував почитати закони «про військову службу і військовий обов’язок» та Збройні Сили України. Звільняти ж мене за власним бажанням відмовились.
Мене без попередження і пояснення поставили  перед фактом, що я зарахований до військкомату як військовослужбовець і вважається, що я прийняв військову присягу, за порушення якої несу відповідальність. Але фактично ніякого офіційного прийняття мною військової присяги не було. Тобто, військової присяги я не приймав і не можу нести ніякої відповідальності як військовий. Так само, як і деякі інші службовці, які прийшли на роботу до військкомату і раніше не проходили службу в Армії.
У військовому квитку, що було оформлено знову при прийнятті мене на роботу до військкомату, спочатку був зроблений запис, що я прийнятий на посаду діловода, потім нижче дописано, що «запис помилковий», а ще нижче написано посаду «стрілець». При цьому старий військовий квиток в мене було забрано відділом кадрів. Також у новому військовому квитку зроблено запис, що я «придатний до військової служби», хоча до того я визнавався військово-лікарською комісією «непридатним до військової служби», про що було вказано в старому військовому квитку, який у мене забрали. Крім того, при прийому на роботу до військкомату в вересні 2014 року я проходив медичний огляд в Білокуракинській районній лікарні і в листку медогляду вказувалась посада «діловод», а не солдат-стрілець, як було перероблено після прийняття мене на роботу до військкомату. Звичайно, лікарі писали в листку медогляду «годен», коли дивились на посаду, хоча і з певними обмеженнями.
Також деякі лікарі, зокрема хірург, не ставили свої підписи в моєму листку медогляду без пояснення причини. Також не було підпису завідуючого поліклінікою. Коли я приніс цей листок медогляду до військкомату, то майор Острогляд В.В. сказав, що підписи хірурга і зав. поліклінікою разом з печаткою вони поставлять самостійно і забрав у мене цей листок. Висновку лікарів про мою придатність чи непридатність до військової служби також не було і тому я вважав, що влаштовуюсь на роботу звичайним діловодом. Крім того, на час проходження мною медогляду в Білокуракинський районній лікарні багатьох лікарів взагалі не було і замість них підписи ставили медсестри, зокрема окуліст, дерматолог, психіатр. Хоча підписи мають право ставити тільки лікарі. Обстежувати мене звичайно ніхто не обстежував і звідки брався висновок про стан мого здоров’я, я не знаю.
Фактично я маю дуже поганий зір, також є кілька хронічних захворювань, із-за яких я раніше був визнаний не придатним до військової служби в армії. Під час призову я кілька разів обстежувався в Білокуракинській районній лікарні, потім в Луганській обласній лікарні, де лікарі вказували різні хвороби, зокрема ставився діагноз хронічний пієлонефрит, хронічний холецистит, МКД, ВСД, хронічний гастрит, міопія обох очей (короткозорість) високого ступеня, плоскостопість та ін. Пізніше всі мої історії хвороб, епікризи, результати аналізів та медоглядів зникли з моєї особової справи у військкоматі.  Як говорили самі службовці – всі документи були знищені (спалені), а особові справи – переписані по-новому. Дійсно, я особисто виконував вказівку одного із працівників військкомату і виносив якісь документи на спалення в спеціальній печі на подвір’ї військкомату.
Я багато разів звертався до відділу кадрів, до юриста Ярославцевої І.В. (яку прийняли на роботу у військкомат набагато пізніше від мене), до самого т.в.о. військового комісара Острогляда В.В. Білокуракинсько-Троїцького ОРВК щодо розірвання трудового контракту, але мені постійно відмовляли, не пояснюючи причини. Протягом всього періоду роботи в ОРВК я виконував різні обов’язки, наскільки мені дозволяло здоров’я та фізичний стан. В основному це були роботи, не пов’язані із роботою в самому військкоматі. Зокрема, мене примушували їздити в ліс на вирубку і завантаження дерев (за домовленістю із районним лісництвом), здійснення ремонтних робіт на Білокуракинському районному стадіоні (спорткомплекс «Здоров’я»), перекриття даху, ремонт і фарбування, прибирання сміття та ін.
Але протягом року у військкоматі в мене суттєво погіршився стан здоров’я, я чотири рази був на лікарняному і лікувався в Білокуракинській районній лікарні за власні кошти. Одного разу під час чергування в ОРВК у мене піднявся тиск і я упав, втративши свідомість, маючи в руках заряджений автомат Калашнікова (АК-74). Після чого мене доправили і поклали в районну лікарню на лікування.
Таким чином, я, прийшовши працевлаштуватись у військовий комісаріат на цивільну посаду «діловода», якимось чином став солдатом на посаді «стрілець взводу охорони» із виконанням різних функцій, крім тих, що вказані в трудовому контракті. Із-за погіршення стану здоров’я, а також із-за невідповідності умов контракту тій роботі, що я виконував у військкоматі, невідповідності їх навіть трудовому законодавству, я почав вимагати у т.в.о. військового комісара Острогляда В.В. розірвання трудового контракту і мого звільнення. Але раптом, неочікувано для мене, без моєї згоди і попередження, без будь-якої заяви, т.в.о. військового комісара майор Острогляд В.В. спочатку відправляє мене у двотижневу відпустку, а потім викликає до себе і ставить перед фактом, що нібито прийшов наказ командувача Сухопутних військ «Південь» про те, що мене переводять із Білокуракинсько-Троїцького ОРВК в іншу військову частину – В4680 (Бригада 24) в місті Яворів Львівської області, і я маю негайно відбути в цю частину (Витяг з Наказу КСВ ЗСУ від 26 жовтня 2015 року №115). А якщо я не виконаю наказу, то мене можуть притягнути до кримінальної відповідальності згідно законодавства України.
Відразу відбути в частину В4680 в м.Яворів я не зміг по причині сімейних обставин, бо моя матір отримала травму руки і деякий час була недієздатна і постійно потребувала моєї допомоги. Але вже через тиждень я все ж таки відбув до вказаної частини у Львівську область.
Прибувши в частину В4680, я пояснив ситуацію командиру бригади та командиру батальйону, до якого мене направили. Але вони сказали, що не уповноважені розривати контракт, бо це можуть зробити тільки ті, з ким я його підписував. Робити медичне обстеження вони також відмовились. Тому я повернувся додому в Білокуракине і хотів знову звернутися до військового комісара майора Острогляда В.В. щодо пояснення і вирішення цієї ситуації. Але як мені сказали солдати, військовий комісар віддав їм наказ не пускати мене до військового комісаріату і не приймати від мене жодних заяв чи звернень.
Вже вдома, я звернувся із листом до Луганського обласного військового комісаріату в м. Сєверодонецьк з проханням надати мені оригінали та копії документів, які б підтверджували моє працевлаштування в Білокуракинсько-Троїцькому ОРВК. 22 грудня 2015 року за вих. №ВОС 1681 мені дали відповідь і прислали документи, зокрема:
1. Один примірник контракту на 2 аркушах;
2. Витяг з наказу від 30.09.2014 року №45 на 1 аркуші;
3. Витяг з наказу від 04.11.2015 року №210 на 1 аркуші;
4. Копію картки обстеження та медичного переосвідчення військовозобов’язаного на 1 аркуші;
5. Копія довідки військово-лікарської комісії за вих. №411 від 29.09.2014 року на 1 аркуші.
Пізніше копії даних документів були надані мною слідчому військової прокуратури м. Старобільськ Луганської області, до якого я був викликаний на допит в травні 2016 року.
В результаті виявилось, що контракт, який я підписував із Луганським обласним військовим комісаріатом в особі т.в.о. військового комісара Полулященко Юрія Едуардовича, зовсім не відповідає тому, що мені прислали із обласного комісаріату. Контракт складається із двох аркушів, на одному аркуші на двох сторінках знаходиться основний текст Контракту, а на другому аркуші – лише реквізити сторін. Я підписував Контракт, заповнюючи його від руки кульковою ручкою, де вказував своє прізвище, ім’я, по-батькові, паспортні дані. При цьому посада не вказувалась, її мали дописати вже в самому військкоматі. На другому аркуші із реквізитами стояли лише мої прізвище та підпис.
На момент підписання Контракту другий екземпляр мені видано не було. Таким чином, пізніше відбулась заміна першого аркушу Контракту на зовсім інший текст, де вже було написано, що я є військовослужбовцем на посаді «стрілець відділення охорони взводу охорони». Наказу при призначення мене на посаду «стрілець відділення охорони взводу охорони» на момент підписання Контракту я також не бачив, не був з ним ознайомлений і не розписувався в ньому.
Також виявилось, що в картці обстеження та медичного переосвідчення (згідно наданій мені копії) стоять підписи лікарів, яких я не проходив, а також стоїть підпис обстежуваного, тобто мій підпис, але я його не ставив. Підпис підроблений. В кінці висновок комісії «Придатний до в/с», який я також не бачив і не знав про нього, бо листок обстеження я віддав майору Острогляду В.В. без висновку комісії, підпису голови комісії та печатки. Сам майор Острогляд пояснив мені, що все необхідне вони поставлять самі у військкоматі.
Таким чином, практично всі документи щодо мого працевлаштування виявились підробленими і про їх існування в такому вигляді я узнав лише після отримання на руки після звільнення з ОРВК.
Крім того, я отримав довідку із обласного комісаріату про нараховану мені заробітну плату за весь період роботи в Білокуракинсько-Троїцькому ОРВК і виявилось, що доходи, вказані в довідці, не відповідають сумам, які я отримував на свій рахунок в банку. Моя реальна зарплата, яку я отримував, була меншою від тієї, яка вказана в довідці. Також, коли слідчий показав мені копії документів по моїй справі, виявилось, що на тексті присяги стоїть не мій підпис. Військової присяги я не приймав і за це ніде не розписувався, відповідно і не вважав себе військовим. Підпис поставили за мене і без мого відома.
Тому звертаюся до Вас з проханням вирішити дане питання у моїй справі. Як могло стати так, що мене приймали на роботу на цивільну посаду «діловода», а потім виявилось, що без мого відома і згоди, без пояснень, без будь-яких обстежень здоров’я мене зробили військовослужбовцем, переоформивши і підробивши документи? А потім т.в.о. військового комісара Острогляд В.В. чомусь подає саме мою кандидатуру вищому командуванню для переведення із військкомату в іншу частину. Коли я прибув до обласного військкомату в м. Сєверодонецьк і почав виясняти ситуацію щодо наказу про моє переведення в іншу частину, то мені пояснили, що подання на моє переведення робив саме т.в.о. районного комісара Острогляд В.В. і саме з ним необхідно вирішувати це питання. Чим керувався майор Острогляд В.В. і на підставі чого приймав рішення про моє переведення – мені невідомо, тим більше, що задовго до того я просив його про звільнення і розірвання трудового контракту.
Крім того, в лютому 2015 року на хабарі було впіймано попереднього військового комісара Ніколайчука Г.О. і пізніше засуджено і притягнуто до відповідальності. Після того, як виконувати обов’язки комісара став Острогляд В.В., працівниками військкомату було винесено і знищено (спалено) велику кількість документів, в т.ч. і старі особисті справи тих, хто був прийнятий на роботу до військового комісаріату, перероблені їхні військові квитки.
На даний момент на мене відкрито кримінальне провадження №42016130600000106 за статтею 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби». Всі документи і пояснення я надав слідчому військової прокуратури в м. Старобільськ Луганської області, який і займався цією справою. Але зараз справу передали до військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону в м. Львів. Тепер мене, жителя Луганської області, викликають на допити в м. Львів. Щоб проїхати з смт Білокуракине Луганської області до Львова і назад, мені потрібно витратити близько 1,5 тис. грн. за одну поїздку. У мене таких коштів немає, бо я є безробітнім і вже більше року не можу влаштуватись ніде на роботу по причині того, що досі рахуюсь військовим.
В червні 2016 року до мене додому приїхали троє військових, які представились Військовою Службою Правопорядку і, застосувавши силу, погрожуючи вогнепальною зброєю, примусили мене сісти до них в автомобіль, після чого доправили в м.Сєвєродонецьк в будівлю ВСП. Протримавши мене більше доби під арештом, не пояснюючи причин мого утримання і не проводячи ніякого опитування, наступного дня доправили мене до слідчого військової прокуратури в м.Старобільськ, в якого я вже був раніше і давав йому пояснення. Слідчий мене знову вислухав і відпустив додому. При цьому мені довелось добиратись додому за власний рахунок.
Вже 3 листопада 2016 року до мене додому знову завітали троє невідомих в цивільному одязі, які представились військовими ВСП із м.Сєвєродонецьк і почали вимагати, щоб я знову проїхав з ними, бо знаходжусь в розшуку і повинен з’явитись у військову прокуратуру. Жодних документів, які б підтверджували те, що я повинен бути арештований і доставлений в прокуратуру, в них не було. Вони все казали тільки на словах. Крім того, вони назвали моє прізвище, але ім’я та по-батькові у них було записане зовсім інше, також у них була записана інша адреса. Тому я викликав поліцію, зателефонувавши в Білокуракинський районний відділ. Коли приїхали представники із поліції, то відразу потребували у людей, що представлялись військовими, документи і ухвалу суду про мій арешт чи затримання. У них такого документу не виявилось. Також вони не змогли пояснити причин моєї доставки в м. Сєвєродонецьк. В результаті ці люди поїхали геть.
Я є цивільною людиною, бо не приймав військової присяги, не проходив службу в армії, і працевлаштовувався у військкомат на цивільну посаду. Документи при прийомі мене на роботу у Білокуракинсько-Троїцький військкомат були перероблені без мого відома і без моєї згоди.
У зв’язку з цим прошу розглянути моє звернення, розібратись і притягнути до відповідальності всіх посадових осіб, які причетні до підробки документів, знищення їх, та будь-якої незаконної діяльності в Білокуракинсько-Троїцькому ОРВК та Білокуракинській районній лікарні.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» моє звернення прошу розглянути за моєї участі та у моїй присутності за місцем проживання.
Про результати розгляду звернення повідомити за адресою:

підпис, П.І.Б.,
смт Білокуракине, Луганська область, 92200.

14.11.2016 року
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

Закони життя і закони смерті...

Народ діє не по своїй волі (демократична формула) і не з волі однієї особи (диктаторська формула), а згідно із законами. Я маю тут на увазі не закони, створені людиною. Існують норми - природні закони життя, і існують норми - природні закони смерті.
Закони життя і закони смерті. Нація йде до життя чи до смерті в залежності від того, якими законами вона слідує.
Необхідно відповісти ось на яке питання: хто в нації здатний зрозуміти чи інтуїтивно усвідомити ці норми? Люди? Маси? Якби це було так, я думаю, це означало б очікувати занадто багато. Натовп не в змозі зрозуміти навіть занадто прості закони. Їх доводиться наполегливо пояснювати по багато разів, щоб вони були зрозумілі, і навіть вдаватися до покарання при необхідності.
Для того, щоб пекти хліб, робити взуття і плуги, обробляти землю, водити трамвай необхідно бути фахівцем. А хіба не потрібно бути фахівцем, щоб виконувати одну з найважчих робіт - керівництво нацією? Хіба не обов'язково такій людині мати певні якості?
Висновок: народ не може керувати собою сам. Їм повинна управляти еліта. А саме: категорія людей, що складають плоть від плоті нації і володіють певними знаннями і здібностями. Подібно до того як бджоли ростять свою "матку", так і народ повинен ростити свою еліту.
Хто ж вибирає еліту? Маси? Прихильники можуть знайтися для будь-яких "ідей" і виборці для будь-якого кандидата на виборну посаду. Однак це не залежить від розуміння людьми цих "ідей", "законів", "кандидатів", а від чогось зовсім іншого: від тієї спритності, з якою окремі особистості можуть завойовувати прихильність мас. Немає нічого більш примхливого і нестійкого, ніж думка натовпу. Її критерій вибору: "Спробуємо тепер інших". Таким чином відбір проводиться не у відповідності з уміннями і знаннями, а випадково і навмання.
Є дві протилежні ідеї, одна з яких вірна, а інша помилкова. Йде пошук істини, яка може бути тільки одна. З питання проводиться голосування. Одна ідея набирає 10000 голосів, інша - 10050. Можливо, ці 50 голосів більш-менш визначають або заперечують істину? Істина не залежить ні від більшості, ні від меншості. У неї свої закони і вона тріумфує всупереч будь-якій більшості, навіть якщо вона переважна.
Чи може народ вибрати свою еліту? Чому ж в такому випадку солдати не обирають свого генерала?
Якщо маса хоче вибрати свою еліту, то вона обов'язково повинна знати закони керівництва національним організмом і ступінь відповідності кваліфікації і знань кандидата цим законам.
Однак маса не може знати ні законів, ні самих кандидатів. Ось чому ми вважаємо, що керівна еліта країни не може обиратися народом. Спроба такого вибору подібна визначенню більшістю голосів того, кому бути в країні поетами, письменниками, льотчиками чи спортсменами.
Коли масу закликають вибрати еліту, вона не тільки виявляється не в змозі зробити це, але, більш того, за рідкісним винятком вона обирає гірших з собі подібних.
Демократія не просто усуває національну еліту, але замінює її найгіршими представниками нації. Демократія обирає людей, абсолютно позбавлених сумління і моралі, тих, хто більше заплатить, тобто, тих, хто більше корумпований: фокусників, шарлатанів, демагогів, здатних виставити себе з найкращого боку під час виборчої кампанії. Кільком хорошим людям вдасться прослизнути серед них і навіть трохи чесним політикам. Але їм належить стати рабами перших.
Справжня еліта нації буде розгромлена і усунена, оскільки вона відмовиться конкурувати на такому рівні, вона відступить і піде в підпілля.
Ось у чому причина всіх інших бід: аморальності, морального розкладання і псування по всій країні, казнокрадства і розграбування багатств країни, кривавої експлуатації народу, його злиднів і страждань, безладдя і дезорганізації в державі, навали з усіх боків багатих іноземців, які скуповують за безцінь товари в збанкрутілих магазинах. Вся країна виставлена ​​на аукціон: "Хто дасть більше?". В кінцевому рахунку саме сюди нас приведе демократія.
За матеріалами спільноти "Залізний Хрест"
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

ПРО БЛАГОДАРНОСТЬ и НЕБЫТИЕ...

Когда я читаю книгу или учебник какого-нибудь современного западного автора, то обязательно в начале книги есть предисловие, где автор выражает благодарность тем, кто помог ему либо с изданием самой книги, либо вообще помогал по жизни в чем-либо. Обычно вспоминают родственников, жен, мужей, детей, родителей, друзей и коллег. Иногда такой благодарственный текст бывает на несколько страниц с перечислением всех заслуг тех, кто хоть как-то помог или содействовал автору.
И вот тут я задумался... А если я напишу книгу, то кого мне нужно будет благодарить за помощь в издании книги или вообще - за любую помощь по жизни? Я попытался перебрать в уме всех своих родственников, друзей и знакомых... Кого бы я хотел отблагодарить? Оказалось, что отблагодарить я могу разве что пару друзей - хотя бы только за то, что они присутствуют в моей жизни... А больше... особо-то и некого...
А вот если бы надо было перечислить всех, кто когда-либо мне мешал и делал всё, чтобы я не смог чего-либо сделать и добиться в жизни, кто просто паразитировал и жил за счет моей безвозмездной помощи, кто только то и делал, что гадил и пытался всячески препятствовать в любых моих делах и начинаниях - вот тут я бы перечислил очень многих!..
Хотя... Думаю, не стоит... Зачем же так их возвышать и уделять им внимание?.. Пусть остаются в небытие...
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

Лист Білокуракинському відділу прокуратури від Білокуракинської Самооборони

Начальнику Білокуракинського відділу
Старобільської місцевої прокуратури
Луганської області
О.С. Чернишову
Громадська організація
«Білокуракинська самоборона»
смт Білокуракине, Луганська область
З В Е Р Н Е Н Н Я
Шановний Олександр Сергійович!
06 вересня 2016 року мною особисто було передано в чергову частину Білокуракинського відділу поліції звернення як голови відокремленого підрозділу до начальника Білокуракинського відділу поліції з проханням проінформувати громадську організацію про те, чи розслідуються справи відносно відмивання державних коштів колишнім головним лікарем Білокуракинської центральної районної лікарні Є.Хамчич та іншими в ході ремонту будівель лікарні. Копію цього листа я вам надаю. При цьому ми ні в якому разі не маємо навіть наміру якимось чином впливати на слідство, або знати яким чином воно проводиться.
З 06 вересня 2016 року сплило більше двох місяців з того часу, як було направлене вищевказане звернення, але начальник поліції чомусь ігнорує вимоги закону щодо надання нам інформації в установлений законом строк та ігнорує вимоги громадськості нашого району, яка чекає ефективних результатів розслідування. Чому, нам не відомо. Тому в нас виникають сумніви щодо об’єктивності розслідування.
Або інше питання. На протязі приблизно року в нашому селищі та серед населення району ходять чутки про незаконний збут наркотичних засобів окремими лікарями Білокуракинської центральної районної лікарні. Про це не можуть не знати працівники правоохоронних органів району, але справа перебуває в межах величезної секретності в той час, коли населення району вкрай занепокоєне такими чутками, які перебувають на межі правди. Ми вважаємо, що це питання, якщо воно має право на існування, повинно отримати велику гласність, адже в цьому випадку може виявитися велика кількість ошуканих людей і не тільки нашого району. Правохоронці повинні діяти професійно швидко, не даючи змоги підозрюваним збути придбане кримінальним шляхом майно та цінності. Шановний Олександр Сергійович! Щиро просимо Вас проінформувати нашу громадську організацію (в межах дозволеного законом) про вищевикладене. Будемо Вам вдячні за допомогу і порозуміння.

З повагою,
голова ВП «Білокуракинська самооборона»  О.В.Заїка
11.11.2016 року
живой журнал, livejournal, фото, sstimorol

БІЛОКУРАКИНСЬКІ НАРКОБАРОНИ

БІЛОКУРАКИНСЬКІ НАРКОБАРОНИ
Трата-та, трата-та,
У районі наркота.
Навіть в лікаря Гнатенка
Появилась тошнота.
А в онколога Матюхи
Понабрякли очі, руки.
Дуже важко їм було
Рахувати вдвох «бабло».
Продавали ці мужі
Морфін з промідолом
Більше втричі за їх вартість
Безнадійним хворим.
Тож не буде їм прощення,
Буде в ад дорога,
Якщо совісті не має,
То побійтесь Бога!

Глас Білокуракинщини,
10.11.2016 року